Нульовий день - це чудова можливість приїхати до старту походу трохи раніше, відпочити від перельотів і познайомиться з частиною групи, з гідом (але ж гіда то ми давно знаємо))))
Нульовий день - це чудова можливість приїхати до старту походу трохи раніше, відпочити від перельотів і познайомиться з частиною групи, з гідом (але ж гіда то ми давно знаємо))))
Що я можу сказати - а весь світ продовжує літати. І я як людина з досить вираженою аерофобією - я скучив за літаками), тож летів у Стамбул із задоволенням!
У Стамбулі, та й узагалі в Туреччині - відразу розумієш різницю в підході до карантину в нас і в них. Я не хочу обговорювати, як правильно - але в них карантин починається із самого себе. Тобі одразу зроблять зауваження за маску, за дотримання дистанції в черзі за кавою. Усі контактні поверхні реально дезінфікують із мінімальним інтервалом за часом. Величезна кількість дезінфекторів у вільному доступі в аеропорту, кафешках, готелі.
Далі - внутрішній переліт у місто Ван, фактично прикордонне з Іраном. Зазвичай усі наші гори починаються з хостелу або Івано-Франківського вокзалу; а тут - живемо в Хілтоні за ціною вагончика в Кирилівці)
Сьогодні - переїзд у гори, в селище з "романтичною" назвою Догубаязит, зустріч повного складу групи і ПЕРШИЙ ДЕНЬ ЕКСПЕДИЦІЇ!) Lets go!
Експедиція Арарат. День 1
Головний результат дня - побачили перший раз Гору. Фантастично красивий Арарат.
Не надто виснажливий день, приємне спілкування, цікаві нові знайомства. Вкотре переконуємося, що погані люди в гори не ходять)
Запам'ятався день красивими водоспадами і .... класною їжею. Для такого м'ясоїда і фаната мангалу як я - Туреччина - просто гастро столиця!) Здивували трохи будівельники нашого готелю)
Настрій - бойовий, починається справжнє похідне життя - табір, намети, сон у спальниках. Найцікавіше попереду! Let's go!
Експедиція Арарат. Базовий табір. 3300 метрів. День 2
Ось і почалася активна фаза подорожі. Як я скучив за довгими переходами, високими горами і життям у наметах))
Підйом виявився не легким - відчувається набір висоти понад кілометр. Та й висота 3300 для першої ночівлі дає про себе знати - починаються нормальні мультики від гірської хвороби)
Перший раз за всі сходження опинилися в такому класному базовому таборі. Наявність dining hall, сервіс від місцевих гідів, з одного боку - добре спрощує мандрівку, а з іншого - дає змогу себе відчути крутим сходжувачем) До речі, через те, що Арарат фактично єдиний доступний п'ятитисячник - кількість топ-альпіністів у базовому таборі просто зашкалює.
Завтра спробуємо гарненько акліматизуватися, зайти в район 4000 метрів, і повернутися назад. Найцікавіше - тільки починається))) Let's go!
Експедиція Арарат. Акліматизація 4150 метрів
Неймовірно позитивний день!)
Почалося все з вкрай ґрунтовного сніданку. Я такого не те, що в горах не бачив, а й не в кожному ресторані таке є. Свіжий хліб (де його беруть на 3300?)), нутелла, крем сир, три види оливок, домашній сир, омлет і купа турецьких солодощів. Упевнений, що ще забув щось) такими темпами в поході я не те, що не скину, а й наберу)))
Далі - прогулянка до штурмового табору. Набір висоти трохи менше 1000 метрів, хороші симптоми гірської хвороби. І дуже прикро спускатися вниз - адже завтра знову підніматися. Але акліматизацією нехтувати не можна - вона і так тут досить прискорена. Самопочуття у нас загалом відповідно до обстановки))
Увечері - спілкування за вечерею і час дивовижних історій від Тараса Позднього. Справді захоплюєшся його оптимізмом і легкістю, з якою він описує свої пригоди на Евересті та інших горах. Зарядилися мотивацією на більш ніж 100 відсотків)!
Завтра - перехід до штурмового табору, адже настає час рішучих подій у нашій експедиції. Let's go!
Експедиція Арарат. День 4. Штурмовий табір 4150
Ну що, настав той день, коли треба зібрати всі свої сили - і стартувати на вершину! У той час, коли ви це читаєте, ми вже будемо лізти/повзти/пробиратися на штурмовому виході на Арарат. Для нас день сходження почнеться рівно опівночі, сподіваємося на вашу підтримку)))
А поки що - ми дійшли до другого табору, який уже відвідували вчора. Тільки тепер не поверталися в базовий - а пройшлися ще метрів на 100 по висоті. Відбій о 18:00, щоб хоч трохи спробувати поспати або хоча б повалятися.
Очікується погіршення погоди. Навіть була думка йти на штурм відразу ж, але все таки 2000 метрів набору висоти для одного дня - too much. Тож будемо сподіватися, що завтра хоча б перша половина дня не принесе катаклізмів, і погода дасть нам змогу піднятися і щось побачити. Найцікавіше - попереду! Let's go!
ЕКСПЕДИЦІЯ АРАРАТ. Вершина. 5137 метрів
Старт вночі, в мінусовій температурі посеред літа - це вже перемога! Вилізти зі спальника, з намету, в ніч і йти куди-небудь, це вже половина успіху на вершині)
Розповідати про підйом - особливого сенсу немає. Це був саме той, персональний для кожного, досвід перемоги над собою. Прогноз погоди на погіршення, на жаль, виправдався повністю. Крім перемоги над собою нам довелося ще перемагати погоду, яка ставала гіршою час від часу. Коли йдеш вночі на штурм, чекаєш сходу сонця, яке додасть тобі сили. Того дня сходу ми так і не побачили, просто в хмарі, в якій йшли, з'явилася замість чорноти якась сірість і ми зрозуміли, що сонце встало.
Але гори - не тільки місце для зусиль, а й місце для дива) Саме дивом можна назвати той факт, що ми посеред бурі, з видимістю не більше ніж кілька десятків метрів, зійшовши на вершину, побачили сонце і хоч якийсь краєвид зверху.
Що сказати про вершину? Її треба пережити. Пережити той адреналін, ту радість, ту ейфорію, яка наповнює тебе. Яка заряджає енергією і щастям, і надає сенс усім тим тяготам і поневірянням, які пережив на штурмі.
До речі, була думка піднятися у вишиванці. Ну типу - перша вишиванка на Арараті. Саме у вишиванці з вишитим орнаментом моєю бабусею я і вийшов на штурм. Але зорієнтувавшись за погодою, зрозумів - я стану не тільки першою людиною у вишиванці на Горі, а й першою людиною, яка змерзла у вишиванці на Арараті) Тож пухівку я так і не зняв.
Далі - спуск вниз і скидання висоти 2000 метрів; дощ, град і сніг у штурмовому і базовому таборі. Але це особливо не бентежило, адже позаду була Вершина))
ЕКСПЕДИЦІЯ АРАРАТ. Вишеньки на тортик)!
Йдучи в гори, ти насамперед думаєш про гори. Це основна мета і завдання. Але не тільки горами ми жили в цьому поході))! Зрозуміти чужі краї, подивитися визначні пам'ятки, відчути чужу культуру - це "вишенька на тортику" нашої експедиції.
Закриваючи розповідь про Арарат, не можу не показати вам краєвиди дуже специфічного Курдистану, де змішалися багато культур і традицій.
Ну і Стамбул - місто, яке неможливо забути) Місто, яке вражає тебе всім. Як казали в старому фільмі - Стамбул, місто контрастів)
Ось такою була наша пригода. Вона закінчена, закінчена перемогою. Подорож, що передбачала очікування. Але, звісно, попереду будуть й інші) Let's go!