Дві найпопулярніші трекінгові вершини Непалу в одному турі!
Висотна складність
6/10Технічна складність
6/10Максимальна висота
6476 мТривалість
23 днівСтарт
КатмандуФініш
КатмандуПодорож до Гімалаїв, що включає в себе сходження на два шеститисячники - гідний виклик для сильних і досвідчених. Цей маршрут - один із найкрасивіших у Непалі, і при цьому - один із найбільш малоходжених. Неймовірні враження та краєвиди гарантовані, проте на шляху до них лежить чимало труднощів, які ми долатимемо разом, усією командою. Ключовими моментами стануть вершини Мера пік (6 476 м), Айленд пік (6 183 м) і перевал Ампхулапча (5 840 м).
Ця програма включає сходження одразу на дві гори: Мера і Айленд. Якщо вас цікавить тільки одна з вершин, ви можете зійти окремо як на Мера пік, так і на Айленд.
Наша експедиція зовсім не схожа на традиційний трекінг у Гімалаях. Значна частина шляху проходить дикими, необжитими місцями. Тут немає лоджів і ресторанчиків, ночувати ми будемо в наметах. У нагороду за це побачимо справжній Непал, такий, яким він був до початку туристичного буму.
Маршрут проходить по межі двох національних парків: Макалу Бурун і Сагарматха. Красиві краєвиди зустрічатимуться на всьому шляху, але краєвиди з вершин Мера і Айленд їх все одно затьмарять. У нашому світі дійсно не так багато місць, з яких відкриваються подібні панорами.
Приготуйтеся до того, що подорож буде важкою. Маршрут побудований із плавним набором висоти, для акліматизації відведено достатньо днів, але графік руху жорсткіший, ніж у звичайному трекінгу. Головний біль і нереальна втома гарантовані.
Важдиво! В експедицію записуємо далеко не всіх охочих. Для учасників обов'язковий досвід сходжень вище 5К або участь у спортивному гірському поході щонайменше 2 к.с. Також обов'язкова хороша фізична форма. Якщо подібного досвіду у вас поки немає - рекомендуємо для початку сходити наприклад на Казбек.
Веде групу україномовний висотний гід, який вже ходив цим маршрутом і знає його досконально. Також з нами обов'язково буде йти сертифікований непальський гід.
Відчуваєте в собі сили для такої подорожі - телефонуйте!
Мера, Айленд і перевал Ампхулапча в рамках одного туру!
Усі важливі витрати включені у вартість
Здоров'я та безпека - основний пріоритет
Більше шансів на успіх
Вибір спорядження та придбання квитків
Навпроти виходу з аеропорту вас зустріне гід Кулуара, відвезе в місто і допоможе заселитися в готель. Після чого він може перевірити ваше спорядження, за необхідності розповість і покаже, де купити те, чого бракує. Якщо зі спорядженням усе гаразд - можна просто погуляти містом, подивитися найближчі храми. Увечері - інформаційний брифінг у готелі та святкова вечеря.
Ранній підйом і переїзд до локального терміналу аеропорту. У Непалі внутрішні рейси відправляються не за розкладом, а за погодою. Тому важливо бути на посадці з самого ранку, щоб не проґавити свій рейс.
У Луклі займаємося організаційними питаннями: оформленням дозволів для сходження на Меру і Айленд піки, знайомством з портерами, розподілом загального спорядження тощо. Цей день може бути використаний як резервний, якщо з погодою не пощастило і вилетіти з Катманду не вдалося.
Короткий перехід на дві-три години і ми потрапляємо в Чученг, розташований на висоті 3 520 м. Селище невелике, всього на кілька лоджів. Якщо вони будуть зайняті - не біда, у нас є намети. Поставимо їх на найближчій галявині і почнемо звикати до похідного життя.
Ночувати вище 3500 метрів нам поки що не варто з точки зору акліматизації, а ось сходити в радіальний вихід буде корисно. Цим і займемося після обіду.
Цей день повністю присвятимо акліматизації. Нічого не вдієш - у горах потрібно набирати висоту поступово, така наша фізіологія. Без рюкзаків піднімемося до перевалу Четра Ла, на висоту 4 500 м. Для Гімалаїв це небагато, але для нас поки що буде більш ніж достатньо.
Провівши нагорі кілька годин, спускаємося назад у Чученг. Може боліти голова, нудити - це нормально, наші організми адаптуються до гір.
Виходимо рано вранці. Сьогодні наше завдання - перевалити перевал Четра (також відомий як Затвра ла). Технічної складності підйом не становить, шлях нам знайомий з учорашнього дня. Але висота поки що дається взнаки, підйом займе 6-7 годин.
Після перевалу ще дві-три години - і ми прийдемо в село Четтри. Інфраструктура тут не надто розвинена, лоджів не багато. Якщо раптом вони всі зайняті - ночуємо у своїх наметах.
Спускаємося вниз. З одного боку, прикро втрачати висоту, яку так важко набрали вчора. З іншого - з кожним кроком легше дихається і легше йдеться. З третього - для успішної акліматизації до висоти важливо не тільки підніматися, а й періодично спускатися. Спати на висоті 3 600 нам буде значно краще, ніж учора.
На відміну від попередніх місць ночівлі, Готе - порівняно велике поселення, забезпечене певними благами цивілізації. Наприклад, тут можна роздобути гарячу воду для душу!
Входимо в національний парк Макалу Бурун. І знову набираємо висоту. Втім, тепер ми будемо її набирати до самої вершини Мера пік.
Сьогодні йдемо долиною невеликої річки. Через п'ять - шість годин потрапляємо в селище Таннак. Обличчя місцевих жителів відрізняються від вже звичних нам непальських - більшість складають тибетці. Багато жінок носять традиційний тибетський одяг, чоловіки вбрані, як і скрізь - просто і функціонально. Ночуємо в лоджі, у великих кімнатах по шість осіб, або у вже звичних наметах.
Цього дня ми піднімемося вище Монблану - на висоту 4 850 м. Перехід до наступної ночівлі триватиме три-чотири години, дорогою у нас буде можливість зробити пару радіальних виходів. Один - до озера Сабаї Тсо, другий - на морену, з якої відкривається шикарний вид на льодовик.
Із селища Каре ми нарешті побачимо вершину Мера. На заході сонця, з чашкою чаю в руках, приємно пофантазувати про майбутнє сходження.
Ще один день, присвячений акліматизації. Піднімемося вже до рівня Казбека, проведемо певний час, фотографуючи краєвиди і роблячи селфі на новій для нас висоті 5 000 м, і спустимося на ночівлю назад у Каре.
Нарешті починається власне сходження! Наша мета на сьогодні - базовий табір Мера пік. А якщо вистачить сил - зробимо радіальний вихід у висотний табір на 5 800 м. Ночівля в наметах, що вже стали рідними.
Знову піднімаємося у висотний табір, цього разу з речима. Сильно напружуватися і поспішати не будемо - важливо зберегти сили для майбутнього сходження. З вечора збираємо штурмові рюкзаки. Рання вечеря і ранній відбій.
Важливий і важкий день. Підйом опівночі, легкий перекус із чаєм - і висуваємося на штурм. Буде холодно і, можливо, вітряно - але це гори... По хрусткому від морозу снігу, при світлі зірок, крок за кроком ми піднімаємося до вершини. На складних ділянках шляху до Мери центральної (6 461 м) і на гребені до Мери західної (6 467 м) будуть провішені перила.
Але ось важкий підйом позаду - і перед нами відкривається дивовижна панорама світанкових Гімалаїв. У гарну погоду звідси можна побачити одночасно п'ять восьмитисячників. Після фотосесії повертаємося до наших наметів, де й обідаємо. Сили вже закінчуються, але потрібно зібратися і спуститися в Конгме Дінгма. Ночуємо в наметовому таборі.
Відіспавшись і відновивши сили, продовжуємо шлях. Сьогоднішня мета - льодовикове озеро Сеті Покхарі. Шлях до нього дуже мальовничий. Ми побачимо кілька великих водоспадів, мальовничий каньйон річки Хонку Кхола, а також піки і хребти парку Макалу Бурун.
Стоянка аскетична, але нам не звикати. Є невеликий сарай зі столом і грубкою, що створює ілюзію затишку, та майданчик для наметів. На ньому ми і розташуємося.
Ще один не надто важкий день. Нас чекає невеликий перехід до озера Понч Покхарі, де розташувався висотний табір перевалу Амхулапча. Є час помилуватися краєвидами, пофотографувати. Ночуємо, за традицією, в наметах.
Досить важкий, але красивий і цікавий день. Підходимо під льодовик, після чого починається справжній альпінізм. За допомогою жумара проходимо по мотузках пару крутих підйомів, після чого схил стає нижчим, і ми виходимо на перевал. Види, які відкриваються звідси, описати неможливо. Їх потрібно побачити на власні очі.
Спуск із перевалу також потребує технічної роботи. Буде дві досить круті ділянки по 20-30 метрів кожна, які ми подолаємо по мотузках за допомогою спускового пристрою. Після цього - піший перехід у Чукунг, тривалістю три-чотири години. Нарешті можна розслабитися у відносному комфорті - ночуємо в лоджі.
Довго спимо, багато їмо і просто відпочиваємо. Відновлюємо сили і готуємося до сходження на Айленд пік.
Це - другий резервний день. У разі поганої погоди чи іншого форс-мажору він суттєво підвищує шанси на проходження всього маршруту.
Цього дня нас чекає перехід у висотний табір Айленд піку. Як завжди перед сходженням, пакуємо штурмові рюкзаки, перевіряємо все спорядження, після чого - рання вечеря і ранній відбій.
Власне кажучи, це найважчий день нашої подорожі. Підйом опівночі, перекус - і виходимо на штурм вершини. Підходи займають близько чотирьох годин, і ще години дві - саме сходження. За оптимальної швидкості руху на світанку піднімемося на вершину. Схід сонця в Гімалаях, та ще й на висоті 6 тис. км - справді незабутнє видовище. Фотографуємося - і починаємо спуск.
Обідаємо на місці ночівлі, у висотному таборі. Після чого пакуємо рюкзаки - і спускаємося далі, у вже знайомий Чукунг. Тут нарешті можна розслабитися і почати ділитися враженнями. Далі буде простіше, наш шлях веде тепер тільки вниз.
Впевнено рухаємося вниз, у бік цивілізації. Чим нижче спускаємося ми - тим краще стає наше самопочуття. Перехід до Пангбоче займе близько п'яти годин. Ночуємо в лоджі.
Продовжуємо спуск і незабаром потрапляємо у справжній ліс. Давно на нашому шляху не зустрічалося дерев... Невдовзі доходимо до селища Т'янгбоче, в якому розташований один із найбільш високогірних монастирів світу. Після перекусу продовжуємо спуск.
Ще години через три приходимо в Намче Базар. Для тутешніх місць це великий районний центр. Тут багато магазинів, лоджів, ресторанчиків, є навіть поштове відділення.
Продовжуємо спуск і ввечері приходимо в Луклу. Пішохідна частина нашої експедиції завершена. Влаштовуємо святкову вечерю, прощаємося з непальською частиною нашої команди.
Цього дня нам особливо знадобиться удача. У разі поганої погоди вильоти з Лукли можуть затримуватися на кілька днів, але ми завжди віримо в краще.
Прибувши в Катманду, заселяємося в уже знайомий готель, гуляємо Тамелем, насолоджуємося теплом і цивілізацією.
Цього дня на нас чекає екскурсійна програма найдавнішими храмами Катманду. Відвідаємо головні буддистські святині Непалу - Боднатх і Сваямбунатх, а також центральний індуїстський храм країни - Пашупатінатх.
Зворотні квитки краще брати на вечірній рейс.
Мати особисту аптечку обов'язково. Потрібно знати, як користуватися ліками в ній і вміти надавати першу медичну допомогу.
Найкращою порою року для сходжень на Мера і Айленд пік вважається весна (з березня до початку травня) і осінь (жовтень і листопад). Влітку тут сезон мусонів, і туристів практично немає.
Для Непалу характерна висотна поясність: що вище в гори, то холодніше. Вдень повітря прогріватиметься до +15 і вище. Вночі на великій висоті температура може падати до -15 градусів. Дощі в регіоні проведення туру йдуть рідко. Небо, зазвичай безхмарне вдень, до вечора часто вкривається хмарами.
На відміну від більшості інших непальських програм, під час сходження на Мера і Айленд пік більшу частину експедиції ми живемо не в лоджах, а в наметах.
Харчуємося також самостійно. Готувати нам буде непальський гід.
З урахуванням високої складності цієї програми вкрай важливо підійти до її старту в хорошій формі. Почати фізичну підготовку необхідно хоча б за 4 місяці до старту експедиції. Бігайте по 3-4 рази на тиждень у зручному темпі, поступово підвищуючи тривалість пробіжок. При цьому пам'ятайте, що головне - не швидкість бігу, а довжина дистанції, яку ви долаєте. Ви повинні без проблем пробігати 10 кілометрів, навіть якщо будете розмовляти на бігу.
Ця програма - одна з найскладніших у списку нашого клубу до 7 тисяч метрів. Щоб приєднатися до групи, вам потрібно мати досвід гірських походів і сходжень від 5 тисяч метрів. Якщо такого досвіду немає, почніть з Казбека.
Непал відомий дешевим і досить якісним спорядженням та одягом для трекінгу. Якщо у вас не вистачає якихось речей, ви зможете без проблем докупити їх у Катманду перед стартом експедиції.
Віза до Непалу видається на кордоні, протягом 5 хвилин, тож вам не доведеться з цього приводу хвилюватися. При собі потрібно мати: 2 кольорових фото (3х4), закордонний паспорт і заповнену візову анкету (бланк знаходиться там же, в аеропорту). Для більш простого способу отримання візи скористайтеся автоматом - ось детальна інструкція.
Вартість візи на 30 днів становить 40$.
Вартість залежить від кількості учасників: