Оновлено: жовтень 2026
За Гімалайською базою даних, з 1921 по 2025 рік на Евересті загинули 344 людини — на 13 754 сходження на вершину. Ще п’ятеро загинули навесні 2026 року, тож загальне число — близько 345–350. Майже 40 % загиблих — шерпи та інші непальські працівники експедицій. Найчастіші причини — лавини (≈23 %), падіння (≈22 %) і гірська хвороба (≈14 %), а понад половина смертей у «зоні смерті» трапляється на спуску з вершини. Ризик за десятиліття помітно знизився: у 1990-х гинуло близько 7 людей на 100 сходжень, у 2020-х — близько одного. Найтрагічнішим сезоном став 2023 рік з 18 загиблими.
| Програма | Днів | Найближча дата | Ціна |
|---|---|---|---|
| Сходження на Айленд пік | 19 | 06.04.2027 | від 2 600 $ |
| Сходження на Хімлунг-Хімал | 30 | 26.04.2027 | від 9 900 $ |
| Сходження на Манаслу | 40 | 05.09.2027 | від 27 500 $ |
Ціни й дати актуальні на 24.10.2026. Ціна залежить від кількості учасників у групі.
| Період | Загиблих | Сходжень | Загиблих на 100 сходжень |
|---|---|---|---|
| 1921–1989 | 110 | 284 | ≈38,7 |
| 1990–1999 | 62 | 886 | ≈7,0 |
| 2000–2009 | 51 | 3 425 | ≈1,5 |
| 2010–2019 | 83 | 5 566 | ≈1,5 |
| 2020–2025 | 38 | 3 593 | ≈1,1 |
Розрахунок за даними Гімалайської бази даних.
Показник «на 100 сходжень» падає насамперед тому, що сходжень стало у десятки разів більше. Ризик для окремої людини теж знизився, але повільніше: за рецензованим дослідженням Raymond Huey та співавторів (PLOS ONE, 2020), ймовірність загинути для новачків на комерційних маршрутах навесні впала з 1,6 % у 1990–2005 роках до 1,0 % у 2006–2019-му. А ризик загинути саме на спуску за цей час майже не змінився.
| Причина | Частка |
|---|---|
| Лавини | ≈23 % |
| Падіння | ≈22 % |
| Гірська хвороба (набряк легень або мозку) | ≈14 % |
| Виснаження | ≈9 % |
| Інші хвороби, зокрема серцеві | ≈9 % |
| Переохолодження й обмороження | ≈8 % |
| Обвали льодопаду Кхумбу | ≈6 % |
| Зникнення, тріщини, каменепади | ≈8 % |
Розрахунок за Гімалайською базою даних, 344 випадки.
Шерпи гинуть переважно нижче — від лавин і обвалів під час підготовки маршруту, коли багаторазово проходять льодопад Кхумбу з вантажами. Клієнти — найчастіше високо, на спуску.
Дослідження Пола Ферта та співавторів у British Medical Journal (2008) проаналізувало смерті 1921–2006 років. З 94 загиблих вище 8 000 м 56 % померли на спуску з вершини, ще 17 % — після того як повернули назад. Ті, хто вижив, виходили на вершину в середньому о 9–10 ранку, а ті, хто загинув, — о 13–14 годині. Найчастіші попереджувальні ознаки — сильна втома, сплутаність свідомості і втрата координації: симптоми набряку мозку часто з’являються саме на спуску. Звідси головне правило висотників — жорсткий час розвороту.
| Рік | Що сталося |
|---|---|
| 1922 | Лавина під Північним сідлом забрала життя сімох носіїв-шерпів — перша велика трагедія на горі |
| 1924 | Зникли Джордж Меллорі та Ендрю Ірвін |
| 10–11 травня 1996 | Буря на вершинному гребені: загинули восьмеро, серед них гіди Роб Голл і Скотт Фішер |
| 18 квітня 2014 | Лавина в льодопаді Кхумбу забрала життя 16 непальців |
| 25 квітня 2015 | Землетрус викликав лавину на базовий табір; за різними даними, загинули від 14 до 22 людей і більше |
| 2019 | 11 загиблих за сезон і знамените фото черги на вершинному гребені |
| 2023 | 18 загиблих — найтрагічніший сезон в історії |
| 2024–2026 | По 5–8 загиблих щороку |
Чи вбивають черги? Дослідження 2020 року не знайшло різниці в смертності між «людними» і звичайними днями 2018–2019 років. Але черги затримують вихід на вершину, а пізній час — доведений фактор ризику.
У рекордний сезон з понад тисячею сходжень на Евересті загинули п’ятеро: троє непальців — на підході до базового табору, у льодопаді Кхумбу і на стіні Лхоцзе, а також двоє альпіністів з Індії на спуску після вершини.
Джорджа Меллорі та Ендрю «Сенді» Ірвіна востаннє бачили 8 червня 1924 року на північно-східному гребені. Тіло Меллорі знайшов американець Конрад Анкер 1 травня 1999 року. У вересні 2024 року група Джиммі Чина знайшла на льодовику Центральний Ронгбук черевик зі шкарпеткою з написом «A.C. IRVINE» — імовірно, рештки Ірвіна. Фотоапарат Kodak, який міг би показати, чи дійшли вони до вершини, досі не знайдено.
За оцінками Kathmandu Post, на Евересті досі близько 200 тіл. Спустити одне тіло з великої висоти — це робота 6–10 шерпів і ризик для їхнього життя, а коштує вона від десятків до понад сотні тисяч доларів. Тому багато родин свідомо лишають рідних на горі. Непальська армія під час кампаній з прибирання з 2019 року спустила понад 20 тонн сміття і близько дванадцяти тіл.
Єдиний українець серед загиблих на Евересті за Гімалайською базою даних — одеський лікар Василь Копитко. 8 травня 1999 року він разом з Владиславом Терзиулом і Володимиром Горбачем став одним із перших громадян незалежної України на вершині, а на спуску в сутінках і снігопаді зник поблизу Першої сходинки (≈8 500 м). Посмертно нагороджений орденом «За мужність».
Детально про ризики висоти — у статті «Гірська хвороба», а про гору загалом — у статті «Еверест».
Засновник Kuluar Тарас Поздній піднімався на Еверест, і ми переконані: до цієї гори треба йти сходинками, а не стрибком. Наш шлях — шеститисячник у Непалі, потім Хімлунг-Хімал (7 126 м) і Манаслу (8 163 м). Скільки коштує сама експедиція — у статті «Скільки коштує сходження на Еверест». Дати — у блоці на початку сторінки.
А якщо в гори — то з Kuluar!
344 за 1921–2025 роки за Гімалайською базою даних і ще 5 навесні 2026 року — разом близько 345–350.
Лавини (≈23 %) і падіння (≈22 %), далі — гірська хвороба, виснаження і переохолодження.
За оцінками — близько 200. Спуск тіла небезпечний для рятувальників і дуже дорогий, тому багато родин вирішують лишити рідних на горі.
2023-й — 18 загиблих за сезон. Найбільші разові трагедії — лавина в льодопаді Кхумбу 2014 року (16 загиблих) і лавина після землетрусу 2015 року.
Так, але повільно: ризик для окремого альпініста знизився приблизно з 1,6 % до 1,0 % за останні три десятиліття, а ризик загинути на спуску майже не змінився.
Василь Копитко з Одеси — 8 травня 1999 року, на спуску після сходження першої національної експедиції.