Трек навколо Манаслу з тимлідером Kuluar

Перший піший день — 7–8 годин уздовж річки Буді-Гандакі. Унизу ще спекотно: джунглі, мавпи-лангури, по дорозі гарячі джерела Татопані. У Джагаті реєструємося на КПП закритої зони. Частину відрізка можна проїхати джипом, якщо дорога прохідна, — на рішення групи й за окрему плату. Ділянку після повені 2026 року тимлідер проходить за актуальною обстановкою.

Один із найважчих днів треку: 8–9 годин, і стежка весь час то піднімається, то скидає висоту — разом близько 1 700 м угору і 1 100 м униз. Бамбукові хащі, підвісні мости над ущелиною. Денг — перше село з мані-стінами й чортенами, де вже відчувається тибетська культура. Тримайте воду й перекус під рукою і не женіться за швидшими.

6–8 годин майже безперервного підйому: ≈1 500 м набору і ≈770 м спуску. Проходимо селище Гап із мані-стінами, далі лісом уздовж річки. Тропічної зелені стає менше, каменю й молитовних прапорів — більше, а з-за хмар уперше показуються великі вершини, серед них Срінгі-Гімал (7 187 м).

Короткий перехід — 5–6 годин, ≈700 м набору. Через селища Ліхі й Шо виходимо до Лхо, над яким стоїть Манаслу (8 163 м). Увечері піднімаємося до монастиря на пагорбі: звідти видно вершину, льодопад і всю долину, а в ясну погоду лишаємося до заходу сонця.

Найкоротший перехід треку: 3–4 години, ≈550 м угору. Стежка йде через Шьялу, рододендронові ліси й тибетські села з видом на масив Манаслу. У Самагаоні перед сходженням відпочивають альпіністи, а ми ночуємо тут двічі. Ідемо повільно: на цій висоті спокійний темп — найкраща допомога акліматизації.

Удень піднімаємося вище, а ночуємо знову в Самагаоні — так організм легше звикає до висоти. Варіантів два: прогулянка до старого монастиря Пунг’єн (≈3 980 м) з видом на льодопад і північну стіну Манаслу або крутий і виснажливий підйом до базового табору Манаслу (≈4 800 м). Кожен обирає під свої сили.

4–5 годин, ≈400 м набору. Самдо стоїть неподалік кордону з Тибетом, колись тут зупинялися торгові каравани: яки на вулицях, солоний чай у лоджах. Після обіду варто пройти кількасот метрів угору в бік кордону — звідти видно тибетське плато, а легка прогулянка на висоті ще й допомагає акліматизації.

4–5 годин і ≈640 м угору до найвищої ночівлі треку. Ліс закінчується, далі тільки камінь і лід. Дхарамсала — кілька лоджів перед перевалом, уночі тут мороз, а електрики біля перевалу кілька днів може не бути — зарядіть павербанк заздалегідь. Приходимо рано, готуємо речі й рано лягаємо: підйом о 4–5 ранку.

Найдовший день: 9–11 годин. Виходимо в темряві й рівним темпом, без ривків, набираємо ≈650 м до перевалу. З Ларкья-Ла видно Хімлунг-Хімал (7 126 м), Чео-Гімал (6 820 м), Кангуру й Аннапурну II (7 937 м). Далі ≈1,4 км спуску кам’янистою мореною й льодовиковою долиною — палиці збережуть коліна. Навесні на перевалі ще лежить сніг.

5–6 годин майже весь час униз — ≈1 700 м спуску. Рододендроновими лісами повертаємося в тепло, а позаду ще видно Манаслу, Ламджунг-Хімал і Хімлунг. Тіліче — остання ночівля на треку, тут уже можна замовити каву, а не лише чай.

Рано вранці виїжджаємо джипами через Дхарапані й Бесісахар і долиною Марсьянді — 10–12 годин дороги до Катманду. Увечері готель, гарячий душ і прощальна вечеря з командою.

Якщо рейс після 21:00, встигнете оглянути головні святині міста: Сваямбунатх, Пашупатінатх і ступу Боднатх. Далі — виліт додому.