Ходжу в гори з дитинства. Пригадується, як потрапили під дощ, намокли, і вже не хотілося йти далі. А коли прийшли в колибу, то сушилися біля печі, готували вечерю, і в теплі заснули. На ранок після дощу з омитих гір мальовничо здіймався туман, зійшло сонце і захотілося йти далі.
У кожному сезоні знайдеш щось цікаве: весна - відродження природи, квіти, ніжні кольори; літо - тепло, можна позасмагати, поплавати в річках і озерах, спостерігаєш зорі і нічне небо; осінь - багато різних ягід, грибів, ліс барвистий і маловничий; зима - сніг, можливість пожити в іглу, катаєш на лижах, дихаєш тим особливим прозорим повітрям, яке є лише взимку.
Гори треба любити і розуміти. Не всіх і не завжди вони пускають до себе, треба відчути, коли треба відступити, зробити другу спробу. Буває, що бракує досвіду, шукаєш, де повчитися, з ким сходити, і згодом уже маєш змогу йти у складніші походи/ сходження, і вже сам можеш вести за собою людей.
Люблю подорожувати в нові країни, знаходити цікаві місця.