Оновлено: жовтень 2026
Ігор Свергун (10 лютого 1966 — 23 червня 2013 року) — харківський альпініст, майстер спорту міжнародного класу і «Сніжний барс», учасник першої національної експедиції України на Еверест (1999), який двічі стояв на вершині Евересту — у 2005 і 2006 роках. 23 роки його тренером і напарником був Сергій Бершов. Свергун загинув у 47 років у базовому таборі під Нанга-Парбатом у Пакистані, коли на табір напали терористи; разом з ним загинули ще двоє харків’ян.
| Програма | Днів | Найближча дата | Ціна |
|---|---|---|---|
| Сходження на Хімлунг-Хімал | 30 | 26.04.2027 | від 9 900 $ |
| Сходження на Манаслу | 40 | 05.09.2027 | від 27 500 $ |
Ціни й дати актуальні на 24.10.2026. Ціна залежить від кількості учасників у групі.
Нанга-Парбат — гора, під якою в червні 2013 року загинув Ігор Свергун.
Свергун почав займатися альпінізмом у 1984 році в альпсекції Харківського політехнічного інституту. Пізніше закінчив магістратуру Харківської академії фізичної культури, працював інструктором-методистом, а в останні роки — приватним гірським гідом, який водив групи на восьмитисячники. Майстер спорту СРСР (1989) і майстер спорту міжнародного класу (1991).
У 24 роки Свергун став наймолодшим учасником експедиції на південну стіну Лхоцзе. Він піднявся до ≈8 200 м; вершину 16 жовтня 1990 року взяли Сергій Бершов і Володимир Каратаєв. За цю експедицію Свергун отримав орден «За особисту мужність».
Південна стіна Лхоцзе з боку Чукхунгу. Фото: Gerd Eichmann, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.
Навесні 1999 року «Перша українська національна експедиція на Еверест» під керівництвом президента Федерації альпінізму і скелелазіння України Валентина Симоненка пішла на гору з півночі, без кисню. 8 травня 1999 року на вершину вийшли Владислав Терзиул, Василь Копитко і Володимир Горбач — перші громадяни незалежної України на Евересті. Одесит Василь Копитко на спуску зник. Горбач тяжко обморозився і провів ніч вище 8 500 м.
Свергун у тій експедиції піднявся до ≈8 300 м, а потім, за даними Харківського альпклубу, був серед тих, хто спускав Горбача з висоти ≈8 600 м. Указом Президента 1999 року учасників експедиції, серед них і Свергуна, нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
За даними Харківського альпклубу, Свергун піднімався на Манаслу (1991), Дхаулагірі (1994), Аннапурну (1996), Шишабангму (1998) і Чо-Ойю (2004), а на головну вершину Евересту — у 2005 і 2006 роках; у 2005 році — разом з Бершовим. У 1992 році на Евересті він дійшов до Південної вершини (8 790 м) і сам наголошував, що на головній тоді не був. У 2007 році на Гашербрумі I вони з Бершовим повернули нижче вершини, коли на горі загинув чеський альпініст.
Чо-Ойю — одна з вершин Свергуна (2004).
У червні 2013 року Свергун керував харківською експедицією на Нанга-Парбат. У ніч проти 23 червня 2013 року бойовики напали на базовий табір під горою і вбили десятьох іноземних альпіністів і пакистанця. Серед загиблих були троє харків’ян — Ігор Свергун, Бадаві Кашаєв і Дмитро Коняєв. Свергунові було 47 років. Альпіністів поховали в Харкові 30 червня 2013 року.
З 2014 року в Україні проводять Кубок з техніки альпінізму пам’яті Ігоря Свергуна.
Наш шлях до восьми тисяч — поступовий: перший шеститисячник, потім Хімлунг-Хімал і Манаслу. Дати — у блоці на початку сторінки.
А якщо в гори — то з Kuluar!
Харківський альпініст, учасник першої національної експедиції України на Еверест (1999), двічі піднімався на вершину Евересту.
У ніч проти 23 червня 2013 року бойовики напали на базовий табір під Нанга-Парбатом у Пакистані. Загинули десятеро іноземних альпіністів, серед них троє харків’ян, і пакистанець.
Владислав Терзиул, Василь Копитко і Володимир Горбач — 8 травня 1999 року, з півночі, без кисню. Копитко загинув на спуску.