Оновлено: жовтень 2026
Тенцинг Норгей (1914 — 9 травня 1986 року, Дарджилінг, Індія) — шерпа, який 29 травня 1953 року разом з новозеландцем Едмундом Гілларі першим піднявся на вершину Евересту. До цього він шість разів ходив на Еверест з різними експедиціями — починав носієм, а став сірдаром і повноправним учасником. Після 1953 року понад 20 років керував польовою підготовкою в Гімалайському інституті альпінізму в Дарджилінгу. Читати й писати він не вмів, але вільно говорив кількома мовами.
| Програма | Днів | Найближча дата | Ціна |
|---|---|---|---|
| Трек до базового табору Евересту з тимлідером Kuluar | 15 | 23.03.2027 | від 1 250 $ |
| Трек до Евересту через озера Гокіо і перевал Чо-Ла з тимлідером Kuluar | 18 | 03.04.2027 | від 1 350 $ |
Ціни й дати актуальні на 24.10.2026. Ціна залежить від кількості учасників у групі.
Тенцинг Норгей у Стокгольмі, листопад 1967 року. Фото SAS Scandinavian Airlines, суспільне надбання.
Батьки Тенцинга, Мінгма і Кінсум, були тибетцями; він — одинадцятий з тринадцяти дітей. Ім’я при народженні — Намгьял Вангді. Нове ім’я, яке означає приблизно «щасливий послідовник віри», хлопчику дав лама.
Де саме він народився, джерела досі сперечаються:
Сам Тенцинг казав про себе, що народився «в лоні Непалу і виріс на колінах Індії». Рік народження — 1914, а день народження він вирішив святкувати 29 травня — у день Евересту. На початку 1930-х він перебрався до Дарджилінга в Індії, звідки британські експедиції набирали носіїв.
| Рік | Експедиція |
|---|---|
| 1935 | Розвідувальна експедиція Еріка Шиптона на Еверест — перша для Тенцинга |
| 1936 | Експедиція Г’ю Раттледжа, вантажі до Північного сідла |
| 1938 | Експедиція Білла Тілмана: Тенцинг серед тих, хто дійшов до ≈8 290 м |
| 1947 | Нелегальна спроба Ерла Денмана через Тибет. Того ж року — сірдар швейцарської експедиції в Гархвалі і перше сходження на Кедарнатх |
| 1951 | Східна вершина Нанда Деві з французькою експедицією |
| 1952, весна | Швейцарська експедиція: разом з Раймоном Ламбером — рекорд висоти ≈8 600 м |
| 1952, осінь | Друга швейцарська спроба |
За власним підрахунком Тенцинга, 1953 рік був його сьомою спробою. Від Гімалайського клубу він отримав медаль «Тигр». Швейцарська весна 1952 року — найближча до вершини точка до 1953 року: до неї лишалося ≈250 м по вертикалі.
В експедиції Джона Ганта Тенцинг був сірдаром — головним серед шерпів — і водночас повноправним учасником штурму. 29 травня о 6:30 вони з Гілларі вийшли з верхнього табору на ≈8 500 м, об 11:30 стояли на вершині і пробули там близько 15 хвилин.
Детальніше про штурм і «Сходинку Гілларі» — у статтях «Едмунд Гілларі» і «Еверест».
Гілларі і Гант отримали від британської корони лицарські титули, а Тенцинг — Медаль Георга. Непал нагородив його орденом «Зірка Непалу», Індія — орденом Падма Бхушан (1959).
За Тенцинга одразу почали змагатися дві країни. Щоб він міг полетіти до Лондона, прем’єр Індії Джавахарлал Неру особисто забезпечив йому індійський паспорт, і зрештою Тенцинг прийняв індійське громадянство. На питання, хто він, відповідав: «Хтось каже, я непалець, хтось — індієць… Я непалець, але думаю, що й індієць».
4 листопада 1954 року Неру заклав у Дарджилінгу Гімалайський інститут альпінізму (HMI). Місце вибрав сам Тенцинг, а перед відкриттям він разом з шістьма шерпами пройшов навчання у Швейцарії. З червня 1954 до травня 1976 року Тенцинг був директором польових тренувань — 22 роки готував альпіністів, — а потім до смерті залишався радником інституту.
У 1955 році вийшла його автобіографія «Tiger of the Snows» (у Британії — «Man of Everest»), записана з Джеймсом Ремзі Ульманом, наприкінці 1970-х — друга книжка «After Everest». У 1978 році він заснував трекінгову компанію Tenzing Norgay Adventures.
Тенцинг був одружений тричі. Від першої дружини Дава Пхуті, яка померла в 1940-х, у нього були доньки Пем Пем і Німа. Друга дружина, Анг Лхаму, померла в 1964 році. З третьою дружиною Дакку він одружився в 1962 році; у них народилися четверо дітей.
Тенцинг помер 9 травня 1986 року вдома в Дарджилінгу, у 72 роки, після тривалої хвороби легень. Його кремували на території Гімалайського інституту альпінізму; похоронна процесія розтягнулася більш ніж на кілометр, серед присутніх був Гілларі — тоді посол Нової Зеландії в Індії.
Статуя Тенцинга Норгея біля музею Гімалайського інституту альпінізму, Дарджилінг, 2018 рік. Фото: Syed Sajidul Islam, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons (кадровано).
Трек до базового табору Евересту проходить повз монастир Тенгбоче, а треки Кхумбу — через села шерпів, звідки походив Тенцинг. Про народ, з якого він походив, — у статті «Шерпи: хто вони». Дати треків — у блоці на початку сторінки.
А якщо в гори — то з Kuluar!
Шерпа, який 29 травня 1953 року разом з Едмундом Гілларі першим піднявся на вершину Евересту, а потім 22 роки навчав альпіністів у Дарджилінгу.
Гілларі — на кілька кроків раніше. Тенцинг сам написав про це в автобіографії 1955 року, а Гілларі підтвердив після його смерті.
Сам він казав, що в Кхумбу в Непалі, у родині тибетців. Частина джерел, зокрема Королівське географічне товариство, називає місцем народження тибетську долину Кхарта.
9 травня 1986 року в Дарджилінгу, у 72 роки, після тривалої хвороби легень.
Так, за походженням він шерпа з тибетським корінням. Шерпи — народ, а не професія; детальніше — у статті «Шерпи: хто вони».
За його власним підрахунком, 1953 рік був сьомою спробою: до того він шість разів ходив на Еверест у 1935–1952 роках.