Оновлено: жовтень 2026
Улі Штек (4 жовтня 1976 року, Лангнау-ім-Емменталь, Швейцарія — 30 квітня 2017 року, Нупце, Непал) — швейцарський альпініст, якого медіа прозвали «Швейцарською машиною» за швидкісні соло на найскладніших стінах Альп. Він тричі ставив рекорд на північній стіні Ейгера, у 2013 році соло пройшов південну стіну Аннапурни, а влітку 2015 року піднявся на всі 82 альпійські чотиритисячники за 62 дні. Загинув у 40 років, зірвавшись під час акліматизації на Нупце перед траверсом Еверест — Лхоцзе.
| Програма | Днів | Найближча дата | Ціна |
|---|---|---|---|
| Сходження на Монблан | 8 | 12.06.2027 | від 2 400 € |
| Школа альпінізму в Альпах і сходження на Гран-Парадізо | 5 | скоро | від 1 150 € |
Ціни й дати актуальні на 24.10.2026. Ціна залежить від кількості учасників у групі.
Улі Штек, березень 2012 року. Фото: Ludovic Péron, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons (кадровано).
Штек — наймолодший з трьох братів у родині мідника. Брати грали в хокей, а Улі друг родини привів на скелі Шраттенфлу. За фахом він тесляр. У 16 років Штек уже лазив на рівні найсильніших скелелазів того часу, а у 18 років уперше пройшов північну стіну Ейгера.
Прізвисько «Swiss Machine» («Швейцарська машина») йому дали медіа за швидкісні соло північними стінами. Сам він цієї назви не любив.
Класичний маршрут 1938 року — маршрут Гекмаєра — має ≈1 800 м перепаду і близько 4 км лазіння. Штек зробив його своїм полігоном швидкості:
| Рік | Час | Як |
|---|---|---|
| 2007, лютий | 3:54 | Соло, з легкою 30-метровою мотузкою для кількох ділянок; попередній рекорд — 4:40 |
| 13.02.2008 | 2:47:33 | Соло без страховки — лише петля мотузки, щоб інколи зачепитися |
| 16.11.2015 | 2:22:50 | Соло по натоптаному сліду, з використанням забитих гаків і перил на траверсі Гінтерштойсера |
У 2011 році швейцарець Дані Арнольд пройшов стіну за 2:28, теж користуючись перилами на ключових ділянках, — і в 2015 році Штек повернув рекорд. Через різні умови й засоби Книга рекордів Гіннесса прямо вказує, що порівнювати ці часи можна лише умовно: найчистішим залишається проходження 2008 року. Суперництву двох швейцарців присвячений фільм Netflix «Race to the Summit» (2023).
Ейгер, Гранд-Жорас і Маттергорн — три класичні північні стіни Альп. Штек пройшов їх соло менш ніж за рік:
8–9 жовтня 2013 року Штек соло пройшов південну стіну Аннапурни лінією, яку в 1992 році почали французи П’єр Беген і Жан-Крістоф Лафай. Шлях від передового базового табору до вершини і назад зайняв 28 годин; верхню частину стіни він пройшов уночі. Партнер повернув назад біля бергшрунду.
За це сходження Штек у 2014 році отримав свою другу нагороду «Золотий льодоруб» (Piolet d’Or); першу — у 2009 році за північну стіну Тенгкампоче з Саймоном Антаматтеном. Але сумніви лишилися: фото з вершини немає (камеру він загубив під час невеликої лавини), GPS-треку немає, висотомір зламався. Вогник ліхтарика високо на стіні бачили двоє шерпів. У 2017 році на форумі «Золотого льодоруба» про доказовість в альпінізмі дослідник Родольф Попьє розібрав цю справу і дійшов висновку, що вище ≈6 900 м об’єктивних доказів немає.
Сам Штек після Аннапурни сказав, що знайшов свою межу на висоті: «Якщо полізу щось складніше — думаю, я загину». Про гору — у статті «Аннапурна».
У 2011 році Штек повернув за 100 м до вершини Евересту, бо мерзли ноги. 18 травня 2012 року він піднявся на Еверест без кисню разом з 21-річним Тенджі Шерпою.
У квітні 2013 року на схилі Лхоцзе Штек, італієць Сімоне Моро і фотограф Джонатан Гріффіт перетнули перила, які провішувала команда шерпів. Ведучий шерпа звинуватив Штека, що той скинув на них лід; Моро вилаявся, і 17 шерпів припинили роботу. Коли альпіністи спустилися до табору 2, на них напав натовп — за їхніми словами, до сотні людей: їх били і кидали каміння, Штек дістав поріз обличчя. Захистили їх інші західні альпіністи. Експедицію вони згорнули. «Моя довіра зникла. Я не зміг би повернутися на цю гору», — сказав Штек.
З 11 червня по 11 серпня 2015 року Штек піднявся на всі 82 вершини Альп заввишки понад 4 000 м — від Піц-Берніни до Бар-дез-Екрен. Між вершинами він пересувався без моторного транспорту: пішки, на велосипеді й на параплані. 30 вершин він пройшов соло, решту — з партнерами, серед яких була його дружина Ніколь.
22 липня 2015 року на гребені Рошфор у масиві Монблану зірвався і загинув 32-річний нідерландський альпініст Мартейн Сьорен, який ішов разом зі Штеком. Про найвищі вершини регіону — у статті «Альпи».
На весну 2017 року Штек планував разом з Тенджі Шерпою без кисню пройти Західний гребінь Евересту через кулуар Горнбайна, спуститися на Південне сідло і піднятися на Лхоцзе — такого поєднання ще ніхто не проходив. Тенджі обморозився, і Штек акліматизувався сам.
30 квітня 2017 року о 4:30 він вийшов з табору 2 на Нупце. Близько 9:00 він зірвався на висоті ≈7 600 м і впав приблизно на кілометр. Що саме сталося, невідомо: він був сам. Тіло забрав гелікоптер. 4 травня Штека кремували за буддійським обрядом неподалік монастиря Тенгбоче в Кхумбу; частину праху відвезли до Швейцарії. Йому було 40 років.
Альпи з Kuluar починаються не зі швидкісних соло, а з класики: Гран-Парадізо як перший чотиритисячник, потім Монблан. З чого почати — у статті «Альпи для початківців», дати — у блоці на початку сторінки.
А якщо в гори — то з Kuluar!
Швейцарський альпініст, відомий швидкісними соло на північних стінах Альп і в Гімалаях. Медіа прозвали його «Швейцарською машиною».
30 квітня 2017 року він зірвався на Нупце (Непал) з висоти ≈7 600 м під час акліматизаційного виходу на самоті. Йому було 40 років.
2 години 22 хвилини 50 секунд (16 листопада 2015 року) північною стіною маршрутом Гекмаєра. Найчистішим вважають його проходження 2008 року за 2:47:33 — без використання перил.
Він отримав за це «Золотий льодоруб» 2014 року, але фото з вершини і GPS-треку немає, тому частина дослідників вважає сходження недоведеним.
Після сварки на схилі Лхоцзе натовп шерпів напав на Штека, Сімоне Моро і Джонатана Гріффіта в таборі 2. Альпіністи згорнули експедицію.
«Race to the Summit» (2023) — на Netflix; він про суперництво Штека з Дані Арнольдом на північних стінах Альп.