Оновлено: жовтень 2026
Мера пік — найвища трекінгова вершина Непалу і один із найпопулярніших перших шеститисячників. У неї три вершини: Північна (6 476 м), Центральна (6 461 м) і Південна (6 065 м); комерційні групи зазвичай сходять на Центральну. Технічно Мера проста — льодовик зі схилами до 30° і близько 40 м перил на фіналі, — а головна складність тут висота й довгий підхід долиною Хінку. Програма займає близько 3 тижнів, сезони — жовтень–листопад і квітень–травень, перміт Непальської асоціації альпінізму — 350 доларів навесні і 175 доларів восени.
У Мера піку кілька вершин, тому цифр у джерелах теж кілька:
Непальська асоціація альпінізму подає загальну цифру 6 470 м. А 6 654 м, які досі трапляються в деяких описах, — висота сусідньої вершини, яку колись помилково назвали Мерою.
Мера стоїть на вододілі долин Хінку і Хонгу, на межі районів Солукхумбу і Санкхувасабха; енциклопедичні джерела відносять її до нацпарку Макалу-Барун. Підхід іде з Лукли через перевал Затрва-Ла (4 610 м) і далі долиною Хінку.
Перше сходження відбулося 20 травня 1953 року: полковник Джиммі Робертс і шерпа Сен Тенцинг піднялися на Центральну вершину. На найвищу, Північну, вперше зійшли 29 жовтня 1973 року — у складі експедиції був Марсель Жоллі.
Близько 9 днів займає трек до селища Кхаре під горою — він же дає акліматизацію. Далі 3 дні на горі: перевал Мера-Ла, верхній табір і штурм.
| Етап | Висота | Що на маршруті |
|---|---|---|
| Перевал Затрва-Ла | 4 610 м | Вихід з Лукли в долину Хінку |
| Кхаре | ≈5 000 м | Останнє поселення, тренування перед горою |
| Перевал Мера-Ла | 5 415 м | Вихід на льодовик |
| Верхній табір | ≈5 800 м | Скельний виступ над льодовиком, місця на кілька наметів |
| Мера Центральна | 6 461 м | Останні близько 40 м — крутизна 45–50°, перила |
Від верхнього табору шлях іде льодовиком зі схилами до 30° і тріщинами — у зв’язках, у кішках. Останні 30–40 м до вершини круті: гіди навішують перила, і цю ділянку проходять на жумарі. Штурмовий день триває близько 12 годин: близько 600 м угору і 1 500 м униз.
За міжнародною шкалою маршрут оцінюють категорією F («легкий»), а фінальну ділянку — PD. Тобто техніки тут мінімум, а основний виклик — висота.
⚠️ Важливо. Верхній табір на Мері маленький, а льодовик вище має тріщини. Рухайтеся тільки в зв’язці з гідом і не відходьте від протоптаного сліду, навіть якщо схил здається пологим.
Мера вища, але технічно простіша; Айленд пік нижчий (6 165 м), зате має круту стіну з перилами й драбини через тріщини. Якщо ви вперше на висоті понад 6 000 м і хочете зосередитися на акліматизації, обирайте Меру. Якщо хочете попрацювати з технікою — Айленд.
Найкращий сезон — жовтень і листопад, після мусону. Другий сезон — квітень і травень. Взимку на Мері дуже холодно, а влітку долиною Хінку йдуть мусонні дощі.
Ставки станом на жовтень 2026 року. Перед поїздкою перевірте їх на сайтах Департаменту імміграції Непалу і Непальської асоціації альпінізму.
З Катманду до Лукли летять невеликими літаками; у пікові сезони рейси переносять в аеропорт Манталі (Рамечхап), до якого 4–5 годин дороги від Катманду. Від Лукли трек іде через перевал Затрва-Ла в долину Хінку і далі до Кхаре — це менш людний маршрут, ніж трек до базового табору Евересту.
Наша програма сходження на Мера пік триває 18 днів зі стартом і фінішем у Катманду, вартість — від 2 600 доларів. Найближча група стартує 26 квітня 2027 року з тимлідеркою Оксаною Цан, наступна — у жовтні 2027-го. Навесні програма дорожча на 150 доларів, бо дорожчий перміт.
Після Мера піку логічний наступний крок — Хімлунг-Хімал (7 126 м), найдоступніший семитисячник Гімалаїв.
А якщо в гори — то з Kuluar!
Близько 3 тижнів від Катманду до Катманду: близько 9 днів треку до Кхаре, 3 дні на горі і кілька днів на повернення до Лукли.
Так, якщо ви маєте досвід багатоденних походів і добру фізичну форму. Техніці на льодовику навчають перед штурмом, а сама гора технічно проста. Головне — витримати висоту.
Зазвичай на Центральну, 6 461 м. Північна вища на 15 м, але на неї ведуть рідше.
З вересня 2025 року — 350 доларів навесні і 175 доларів восени, взимку та влітку. Окремо сплачують вхід до нацпарку Макалу-Барун і збір громади Кхумбу — по 3 000 рупій.
Технічно складніший Айленд пік: на ньому є крута стіна з перилами і драбини. Мера вища, і її складність — у висоті та довгому підході.
Так. Правила Непальської асоціації альпінізму дозволяють сходження лише з гідом або сирдаром, зареєстрованим в асоціації.