Оновлено: жовтень 2026
Шишабангма (8 027 м) — чотирнадцятий, найнижчий восьмитисячник і єдиний, що повністю лежить на території Китаю: у повіті Ньялам Тибету, приблизно за 5 км від кордону з Непалом. Тибетська назва означає «гребінь над трав’янистими рівнинами», санскритська — Госайнтхан, «оселя Бога». Це останній підкорений восьмитисячник: 2 травня 1964 року на вершину вийшла китайська експедиція — тоді Тибет був закритий для іноземців. Головна підступність гори — Центральна вершина (≈8 008–8 013 м): більшість альпіністів історично зупинялися на ній, а до головної ще близько двох годин небезпечного гребеня. У 2026 році Шишабангма закрита для іноземців і навесні, і восени.
| Програма | Днів | Найближча дата | Ціна |
|---|---|---|---|
| Сходження на Манаслу | 40 | 05.09.2027 | від 27 500 $ |
| Сходження на Хімлунг-Хімал | 30 | 26.04.2027 | від 9 900 $ |
Ціни й дати актуальні на 24.10.2026. Ціна залежить від кількості учасників у групі.
Фото: Manuel Velazquez, CC BY 3.0, Wikimedia Commons.
| Дата | Подія |
|---|---|
| 02.05.1964 | Перше сходження: китайська експедиція Сюй Цзіна — на вершині десятеро, шестеро китайців і четверо тибетців; останній підкорений восьмитисячник |
| Травень 1980 | Друге сходження — німецька експедиція, коли Тибет відкрили для іноземців |
| 28.05.1982 | Південно-західна стіна в альпійському стилі: британці Дуг Скотт, Алекс Макінтайр і Роджер Бакстер-Джонс |
| 18.09.1987 | Єжи Кукучка з Артуром Гайзером — новий маршрут західним гребенем; для Кукучки це 14-й восьмитисячник, з вершини він спустився на лижах |
| 05.10.1999 | Лавина забрала життя американських альпіністів Алекса Лоу і Девіда Бріджеса; їхні тіла знайшли в 2016 році |
| 14.01.2005 | Перше зимове сходження: Пйотр Моравський і Сімоне Моро |
Історію Алекса Лоу розповідає фільм «Розірвані» (2021), знятий його сином, — він є в добірці «Фільми про альпінізм».
Від Центральної до головної вершини веде гострий гребінь з карнизами — близько 250 м відстані і майже дві години лазіння. Багато експедицій вважали Центральну «достатньою», а сучасні команди часто обходять гребінь схилом, де вищий ризик лавин. За підрахунком дослідника Ебергарда Юргальського (2014), на головну вершину на той час було 326 сходжень, а на Центральній закінчилися понад 836.
Через це кілька відомих альпіністів «втратили» Шишабангму у своєму списку. Американець Ед Вістурс у 1993 році дійшов лише до Центральної і повернувся в 2001 році, щоб стати на головну. Китаянка Дун Хунцзюань у 2018 році стояла на передвершині, а на головну піднялася 26 квітня 2023 року — і стала першою жінкою з усіма 14 «справжніми» вершинами. Детально про перевірку «справжніх вершин» — у статті «Найвищі гори світу».
У жовтні 2024 року на Шишабангмі свою серію з 14 восьмитисячників завершили щонайменше 15 альпіністів — серед них непалець Мінгма Г’ялдже Шерпа, перший непалець, що пройшов усі 14 без кисню, і 18-річний Німа Рінджі Шерпа — наймолодший у світі.
Фото: Hiroki Ogawa, CC BY 3.0, Wikimedia Commons.
7 жовтня 2023 року дві лавини з різницею близько двох годин забрали життя двох американських альпіністок — Анни Гуту і Джини Марі Жуцідло — та їхніх гідів Мінгмара Шерпи і Тенджена Шерпи. Обидві американки йшли до свого 14-го восьмитисячника. Китай закрив гору до кінця сезону. У травні 2024 року команда Нірмала Пурджі спустила тіла Анни Гуту і Мінгмара Шерпи.
| Точка | Висота |
|---|---|
| Базовий табір (під’їзд машиною) | ≈4 900–5 000 м |
| Передовий базовий табір | ≈5 600–5 760 м |
| Табір 1 | ≈6 200–6 400 м |
| Табір 2 | ≈6 700–7 100 м |
| Табір 3 | ≈7 200–7 500 м |
| Центральна вершина → головна | ≈8 008 → 8 027 м |
Північний маршрут вважають одним з найпростіших серед восьмитисячників: до базового табору їдуть машиною, а від нього до передового табору — близько 18 км. Але лавинна небезпека вища, ніж здається: досвідчені гіди радять іти навесні, у квітні, і не йти восени після снігопадів. Південно-західна стіна — технічний маршрут на 2 200 м набору схилом близько 50°.
Сучасної повної статистики немає. За оцінками, на Шишабангмі понад 300 сходжень на головну вершину і близько 36 загиблих (станом на 2025 рік); відносний ризик — менше 10 загиблих на 100 сходжень. Порівняння з іншими горами — у статті «Найскладніші гори для сходження».
Офіційних пояснень Китайсько-тибетська альпіністська асоціація не давала. За повідомленнями преси, закриття пов’язане з розслідуванням після феєрверка бренду Arc’teryx у тибетських горах у вересні 2025 року і з перевірками щодо видачі дозволів. Офіційного рішення щодо 2027 року немає, хоча оператори вже продають тури на осінь 2027-го.
Правила асоціації для Тибету: кисень обов’язковий вище 7 000 м, кожен іноземець іде з професійним гідом, потрібні сертифікати попередніх сходжень. Рятувальних гелікоптерів у Тибеті немає.
Експедиція триває ≈29–42 дні, ціна — від ≈25 000–35 000 доларів у непальських операторів до ≈53 500 доларів у західних (2027).
Поки Тибет закритий, перший восьмитисячник найкраще шукати в Непалі. Наш шлях — перший шеститисячник, потім Хімлунг-Хімал (7 126 м) і Манаслу (8 163 м). Дати — у блоці на початку сторінки, а порівняння варіантів — у статті «Перший восьмитисячник».
А якщо в гори — то з Kuluar!
8 027 м — найнижчий з чотирнадцяти восьмитисячників.
У Тибеті (Китай), у повіті Ньялам, приблизно за 5 км від кордону з Непалом. Це єдиний восьмитисячник повністю в одній країні — Китаї.
Передвершина на ≈8 008–8 013 м. Багато альпіністів зупинялися на ній; до головної вершини ще близько двох годин гострим гребенем з карнизами.
У 2026 році гора закрита для іноземців. Офіційного рішення щодо 2027 року немає.
Китайська експедиція Сюй Цзіна 2 травня 1964 року — десятеро альпіністів, шестеро китайців і четверо тибетців.
Найнижчий і з під’їздом машиною до базового табору, але не найбезпечніший: лавини і гребінь до головної вершини роблять її серйозною. За статистикою найбезпечніший — Чо-Ойю.