Оновлено: жовтень 2026
Єжи Кукучка (24 березня 1948 року, Катовіце, Польща — 24 жовтня 1989 року, Лхоцзе, Непал) — польський гімалаїст, другий в історії після Райнгольда Месснера, хто піднявся на всі 14 восьмитисячників. Він зробив це менш ніж за вісім років (1979–1987), 13 вершин — без кисню, проклавши, за даними Фундації Кукучки, 10 нових маршрутів, і чотири рази піднімався на восьмитисячники взимку. Загинув на південній стіні Лхоцзе, коли під ним обірвалася мотузка.
| Програма | Днів | Найближча дата | Ціна |
|---|---|---|---|
| Сходження на Айленд пік | 19 | 06.04.2027 | від 2 600 $ |
| Сходження на Хімлунг-Хімал | 30 | 26.04.2027 | від 9 900 $ |
Ціни й дати актуальні на 24.10.2026. Ціна залежить від кількості учасників у групі.
Єжи Кукучка й Анджей Чок на Евересті, весна 1980 року. Фото: Анджей Гайнріх, суспільне надбання.
Кукучка народився в катовицькому районі Богуциці в родині горян з Істебни. З 14 років він працював на заводі і вчився у вечірній школі, пізніше — на конструкторсько-механічних заводах вугільної промисловості. На експедиції він заробляв як промисловий альпініст — фарбував фабричні димарі.
Першу скелю він пройшов у вересні 1965 року, потім були Татри, Доломіти, Альпи й Аляска.
| Вершина | Дата | Як |
|---|---|---|
| Лхоцзе | 04.10.1979 | Нормальний маршрут, з Анджеєм Чоком |
| Еверест | 19.05.1980 | Новий маршрут — Південний стовп, з Чоком; кисень закінчився до вершини |
| Макалу | 15.10.1981 | Новий маршрут, соло, без кисню |
| Броуд-пік | 30.07.1982 | З Войцехом Куртикою |
| Гашербрум II | 01.07.1983 | Новий маршрут в альпійському стилі, з Куртикою |
| Гашербрум I | 23.07.1983 | Новий маршрут, з Куртикою |
| Дхаулагірі | 21.01.1985 | Взимку, без кисню, з Чоком |
| Чо-Ойю | 15.02.1985 | Взимку, новий маршрут, із Зигмунтом Гайнріхом |
| Нанга-Парбат | 13.07.1985 | Новий маршрут, південно-східний стовп |
| Канченджанга | 11.01.1986 | Перше зимове сходження, без кисню, з Кшиштофом Велицьким |
| K2 | 08.07.1986 | Новий маршрут південною стіною, без кисню; партнер Тадеуш Пйотровський загинув на спуску |
| Манаслу | 10.11.1986 | Новий маршрут в альпійському стилі, з Артуром Гайзером |
| Аннапурна | 03.02.1987 | Перше зимове сходження, без кисню, з Гайзером |
| Шишабангма | 18.09.1987 | Новий маршрут західним гребенем, з Гайзером; спускався на лижах |
Того ж дня, 18 вересня 1987 року, нормальним маршрутом на Шишабангму піднялася і Ванда Руткевич.
Кукучка чотири рази піднімався на восьмитисячники взимку. Канченджанга (1986) і Аннапурна (1987) — беззаперечно перші зимові сходження цих гір. На Дхаулагірі японці стояли ще в грудні 1982 року, за непальським зимовим дозволом і з киснем, тож сходження Кукучки і Чока — перше без кисню й перше в астрономічну зиму. На Чо-Ойю він з Гайнріхом піднявся через кілька днів після співвітчизників Мацея Бербеки і Мацея Павліковського.
Зима 1985 року — окрема історія: після Дхаулагірі Кукучка сам пішки спустився через перевал French Pass, дістався до Чо-Ойю і через 25 днів після першої вершини стояв на другій. Сам він казав, що двох восьмитисячників за одну зиму «ще нікому в історії не вдавалося» зробити.
Месснер закінчив свою серію на Лхоцзе в жовтні 1986 року, Кукучка — менш ніж через рік. Месснер надіслав йому в Катовіце телеграму: «You are not second, you are great» — «Ти не другий, ти великий». Скан цієї телеграми зберігає Фундація Кукучки.
У 1988 році на Олімпіаді в Калгарі Міжнародний олімпійський комітет нагородив обох срібним Олімпійським орденом. Месснер нагороду не прийняв — альпінізм для нього не спорт, — а Кукучка прийняв.
Через десятиліття дослідник Ебергард Юргальський (8000ers.com) перевірив сходження піонерів. Для одного сходження Кукучки — на Манаслу — переконливих доказів досягнення найвищої точки немає, але й доказів протилежного теж. «Ніхто не забрав у Єжи Кукучки заслужених титулів і значення», — підсумував Юргальський у 2023 році.
Південна стіна Лхоцзе — одна з найскладніших стін Гімалаїв — у 1989 році ще не була пройдена. 24 жовтня 1989 року на висоті понад 8 200 м Кукучка зірвався, і тонка мотузка, якою він був зв’язаний з Рішардом Павловським, — за словами Павловського, 7-міліметрова — обірвалася на гострій кромці скелі. Тіло так і не знайшли.
Меморіал Рафалу Хольді, Чеславу Якелю та Єжи Кукучці біля Чукхунга, на тлі — південна стіна Лхоцзе. Фото: Surendra Pai, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.
Цей меморіал стоїть біля селища Чукхунг — дорогою до Айленд-піку. Про саму гору — у статті «Лхоцзе».
Наш шлях до великих висот — від першого шеститисячника до Хімлунгу і Манаслу. Дати — у блоці на початку сторінки.
А якщо в гори — то з Kuluar!
Польський гімалаїст, другий після Месснера, хто піднявся на всі 14 восьмитисячників (1979–1987), здебільшого новими маршрутами і без кисню.
24 жовтня 1989 року на південній стіні Лхоцзе, на висоті понад 8 200 м, він зірвався, і тонка мотузка обірвалася. Тіло не знайдено.
Він пройшов 14 вершин швидше — менш ніж за вісім років, більшість — новими маршрутами або взимку. Кисень він використовував лише на Евересті в 1980 році.
Так, біографія «Кукучка» Даріуша Кортка і Марціна Пєтрашевського — посилання є в нашій статті «Книги про альпінізм».
Чотири: Дхаулагірі і Чо-Ойю (1985), Канченджанга (1986) і Аннапурна (1987).