Оновлено: жовтень 2026
K2, або Чогорі, — друга за висотою гора світу: 8 611 м (GNSS-вимірювання 2014 року дало 8 609 м). Вона стоїть у Каракорумі на кордоні Пакистану (Гілгіт-Балтистан) і Китаю (Сіньцзян). Назву «K2» гора отримала у 1856 році як другу вершину Каракоруму в журналі британського геодезиста Томаса Монтгомері. Уперше на K2 зійшли італійці Акілле Компаньоні і Ліно Лачеделлі 31 липня 1954 року, а взимку — десятеро непальських альпіністів 16 січня 2021 року. Станом на 2025 рік на горі загинули понад 90 людей — приблизно одна смерть на 10 сходжень, тому K2 називають «горою-вбивцею». Влітку 2026 року на K2 не зійшов ніхто.
| Програма | Днів | Найближча дата | Ціна |
|---|---|---|---|
| Сходження на Хімлунг-Хімал | 30 | 26.04.2027 | від 9 900 $ |
| Сходження на Манаслу | 40 | 05.09.2027 | від 27 500 $ |
Ціни й дати актуальні на 24.10.2026. Ціна залежить від кількості учасників у групі.
K2 на 238 м нижчий за Еверест, але стоїть набагато віддаленіше: найближча дорога закінчується за сім-вісім днів ходу льодовиком.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1902 | Перша спроба: Оскар Екенштайн і Алістер Кроулі, північно-східний гребінь, ≈6 500 м |
| 1909 | Експедиція герцога Абруццького розвідала південно-східний гребінь — майбутній нормальний маршрут, «Ребро Абруццо» |
| 1938–1953 | Три американські експедиції: у 1939 році загинули Дадлі Вулф і троє шерпів — перші жертви K2 |
| 31.07.1954 | Перше сходження: Акілле Компаньоні і Ліно Лачеделлі, італійська експедиція Ардіто Дезіо |
| 1977 | Друге сходження — японська експедиція; на вершині й перший пакистанець Ашраф Аман |
| 23.06.1986 | Перша жінка на K2 — полька Ванда Руткевич, без кисню |
| Літо 1986 | «Чорне літо»: загинули 13 альпіністів |
| 1–2.08.2008 | Обвал серака над «Пляшковим горлом» обірвав перила; загинули 11 людей |
| 16.01.2021 | Перше зимове сходження: десятеро непальців на чолі з Мінгмою Г’ялдже Шерпою і Нірмалом Пурджею |
| 22.07.2022 | Рекорд: близько 145 сходжень за день і ≈200 за сезон |
| Літо 2026 | Жодного сходження вперше за багато років |
Успіх італійців затьмарила історія Вальтера Бонатті і носія Аміра Махді. Вони несли кисень для штурмової двійки, але не знайшли перенесений вище табір і пережили ніч просто неба на ≈8 100 м — Махді втратив майже всі пальці через обмороження. Бонатті роками доводив, що табір перенесли навмисно; у 2004 році це визнав сам Лачеделлі, а Італійський альпійський клуб офіційно прийняв версію Бонатті.
16 січня 2021 року десятеро непальських альпіністів вийшли на вершину разом, приблизно о 17:00 — це був останній непідкорений узимку восьмитисячник. Один з лідерів, Нірмал Пурджа, — єдиний з десяти, хто йшов без кисню, — загинув 30 липня 2026 року в лавині на сусідньому Броуд-піку разом з ще дев’ятьма альпіністами з чотирьох команд.
Близько 75 % альпіністів ходять нормальним маршрутом по південно-східному гребеню. Висоти таборів, за Аланом Арнеттом:
| Точка | Висота | Що там |
|---|---|---|
| Базовий табір | ≈5 000–5 330 м | На льодовику Годвін-Остін |
| Табір 1 | ≈6 050 м | — |
| Камін Гауса | ≈6 600 м | 30-метрова майже вертикальна скельна тріщина |
| Табір 2 | ≈6 700 м | — |
| Чорна піраміда | 6 700–7 200 м | ≈400 м скелі — найскладніше лазіння маршруту |
| Табір 3 | ≈7 200 м | — |
| Табір 4 (Плече) | ≈7 600–7 750 м | — |
| «Пляшкове горло» | ≈8 200 м | Кулуар 50–60° під нависним сераком |
| Вершина | 8 611 м | — |
«Пляшкове горло» — ключова й найнебезпечніша ділянка: після вузького кулуару альпіністи траверсують близько 100 м просто під льодовим сераком. Саме тут у 2008 році обвал обірвав перила. Другий популярний маршрут — Чеський (Баскський) по південно-південно-східному ребру: він оминає Чорну піраміду і виходить на Плече; уперше його повністю пройшла баскська команда в 1994 році.
K2 з південного сходу — фото Вітторіо Селли з експедиції герцога Абруццького 1909 року; праворуч від вершини — гребінь, що став нормальним маршрутом. Суспільне надбання, Wikimedia Commons.
Офіційної актуальної статистики для Каракоруму немає — Гімалайська база даних охоплює лише Непал. За зведеними даними, станом на кінець 2025 року на K2 зробили близько 960 сходжень і загинули понад 90 людей: приблизно одна смерть на 10 сходжень. Раніше цей показник був удвічі вищим, але масові комерційні сходження 2022 року його знизили. Детальніше про небезпечні гори — у статті «Найскладніші гори для сходження».
Трек до Конкордії і базового табору K2 відкритий і для трекерів: тур з Ісламабада займає 17–22 дні, сезон — з середини червня до кінця серпня, соло ходити заборонено.
Програми на K2 ми зараз не проводимо: це гора для альпіністів з досвідом кількох восьмитисячників. Але готуємо до великих висот крок за кроком — від шеститисячника в Непалі (Айленд пік, Мера пік) через Хімлунг-Хімал (7 126 м) до Манаслу (8 163 м). Дати найближчих експедицій — у блоці на початку сторінки, а всі 14 восьмитисячників — у статті «Найвищі гори світу».
А якщо в гори — то з Kuluar!
8 611 м за традиційною цифрою; GNSS-вимірювання 2014 року дало 8 609,02 м. Це друга вершина світу після Евересту.
У Каракорумі, на кордоні Пакистану (Гілгіт-Балтистан) і Китаю (Сіньцзян). K2 — не в Гімалаях.
Через поєднання висоти, технічних ділянок і погоди: на горі загинули понад 90 людей, приблизно одна людина на 10 сходжень. Найнебезпечніше місце — кулуар «Пляшкове горло» під сераком на ≈8 200 м.
K2: маршрут технічніший, віддаленіший і менше обладнаний, погодні вікна коротші, а смертність у рази вища.
Італійці Акілле Компаньоні і Ліно Лачеделлі 31 липня 1954 року.
Владислав Терзиул (1994), Ірина Галай і Дмитро Семеренко (2021), Оксана Літинська (2021) та інші.
Це позначка геодезиста Томаса Монтгомері 1856 року: K — Каракорум, 2 — другий номер у його переліку вершин.